Сьогодні практично немає жодних сумнівів щодо факту співпраці Віктора Петрова із радянськими спецслужбами. А втім, характер тої співпраці, її часові рамки, тощо, — все це залишається для нас таємницею. Якими завданнями міг бути наділений отой витончений інтелектуал, письменник та науковець (відомий теж під псевдонімами В. Домонтович та Віктор Бер), який у практичному житті був однак людиною вельми, майже кумедно, незарадною і доволі відлюдкуватою? Спроби відшукати «справу Петрова» в архівах КҐБ (найостанніша з відомих мені була улітку 2011 під час збирання В’ячеславом Брюховецьким матеріялів для монографії про Петрова) залишилися безрезультатними. Ми можемо лише здогадуватися щодо того, приміром, наскільки масштабною і секретною була діяльність Петрова, чи було його зникнення з Мюнхена у квітні 1949 добровільним поверненням, а чи, бува, навпаки: насильним викраденням, тощо… Все це залишається особливо загадковим і незрозумілим у світлі творчости Петрова/Домонтовича, яка не тіль...
Комментарии
Отправить комментарий